Успокойся море, пусть придёт покой
В лоно голубое с пенящей волной
Дай войти в прохладу глубины твоей
В знойную погоду ласки не жалей
Так приятно взору красота твоя
Как не приезжать мне в дивные края
Боже, Чудный, Славный, как не замечать
Всё, что сотворил Ты, как не восхвалять
Можно ли расстаться с этой красотой
Хочется объять всё и забрать с собой
Теперь я понимаю, как всех влекло сюда
Ведь красоту морскую, знаю, забыть нельзя
Величественно горы раскинуты шатром
И облака, как крылья, играют с ветерком
О, что за наслажденье, весь Крым у моих ног!
Я в сладостном смятенье, пишу за слогом слог!
Людмила Печёная - Счастливая,
Киев, Украина
Я живу в Киеве, очень люблю свою семью.Я мама шестерых детей Главное в моей жизни - Иисус. Он моя жизнь, моё дыхание, моя радость, мой мир, моя любовь, моя песня. Желание моего сердца - говорить всем о моём Спасителе. e-mail автора:kievair@voliacable.com сайт автора:интернет-магазин
Прочитано 4325 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
